(Свідоцтво про атестацію № РО-066/2014 року).

• контроль рівня забруднення повітря атмосфери, робочої зони, промислових викидів;
• контроль рівня забруднення вод (поверхневих, стічних і морських);
• контроль рівня забруднення грунтів;
• контроль рівня забруднення атмосферних опадів;
• контроль мікроклімату виробничих приміщень, освітленості і шуму.

Унікальний природний ресурсно-рекреаційний потенціал Куяльницького лиману використовується в лікувальній практиці курорту "Куяльник" вже більше 170 років.

Курорт "Куяльник" - один з найстаріших природних курортів Північного Причорномор'я і перший курорт м. Одеси, заснований в 1833 р, коли з ініціативи доктора Е.С. Андріївського було побудовано першу лікувальну будівлю для проведення грязьових процедур. Тоді ж почали зводити приватні дачі, пансіонати, готелі; на території курорту був закладений парк загальною площею близько 30 га, з штучним ставком.

ВПід час Кримської війни (до 1854 г.) курорт практично припинив своє існування. Однак, вже в 1856 р. за наполяганням відомих вчених О.О. Мочутковского, О.А. Веріго, М.І. Пирогова, С.П. Боткина і інших членів Бальнеологічного суспільства Міська дума постановила: "Знову звернути Куяльницький лиман до свого як і раніше призначенню ".

Інтенсивна забудова курорту почалася в 1873 році після відкриття руху по залізничній гілці Одеса-Куяльник. У 1892-1894 рр. за проектом архітектора Толвінського було споруджено будинок механізованої грязелікарні.

До кінця ХIХ ст. на берегах лиману зросло курортне містечко, де в літній період лікувалося понад 6 тис. осіб. Курорт придбав велику популярність: сюди приїжджали на оздоровлення з Болгарії, Австрії, Німеччини, Румунії, Туреччини та інших країн.

У 1919 р. курорт отримав статус загальнодержавного і вже в червні місяці, незважаючи на розруху, відновив видобуток грязі і лікувальний процес. З цього часу активно ведеться будівництво, збільшується число санаторних місць, здійснюється перехід на цілорічне обслуговування.

До 1960 року він став одним з кращих грязьових курортів Радянського Союзу, де в 3-х корпусах оздоровлювались щорічно, близько 30 тис. чоловік.

Сьогодні на території курорту загальною площею в 50 га функціонує лише "Клінічний санаторій ім. Пирогова". Кількість відпочиваючих протягом сезону (з травня по жовтень) становить близько 6 тис. чоловік.

Унікальність розташування території лиманно-морської піщано-солончакової рівнини Куяльницько-Хаджибейського Пересипу, що з'єднує південний край Хаджибейського та Куяльницького лиманів з морем і багатство природних рекреаційних ресурсів цього району: лікувальна ропа Куяльницького лиману і всесвітньо відомі мулові грязі, джерела мінеральної хлоридно-натрієвої води Куяльницького родовища, прекрасні піщані пляжі, повітря, насичене мікроелементами морської води і фітонцидами степової зони, зумовлюють розвиток тут курортної галузі і повномасштабне освоєння рекреаційного ресурсного потенціалу цього регіону.

Лікувальна цінність сульфідно-мулових грязей Куяльницького родовища визнана в усьому світі з часів освоєння Причорномор'я. За змістом біологічно активних речовин і мікрокомпонентів вона не поступається грязям Мертвого моря.

Геологічні запаси лікувальних сірих і чорних мулів складають 23,8 млн. куб. м, в тому числі 15 млн. куб. м особливо цінних чорних мулів, оцінюються приблизно в 7 млр. дол. США.

Середня потужність мулів по акваторії лиману становить 0,2-0,3 м, максимальна - в разі чорного мулу - 0,4-0,6 м, темно-сірих і чорних - 0,6-1,0 м.

Лікувальними властивостями володіє високомінералізована ропа лиману - хлоридно-гідрокарбонатно-натрієво-магнієвого типу, що представляє собою лікувальний бальнеологічний розсіл, близький за складом до розсолу Мертвого моря. У 2000-2012 рр. її обсяг в лимані становив 15 - 68 млн. куб. м.

Сульфідно-мулові грязі і ропа застосовуються при захворюваннях опорно-рухового апарату, центральної і периферичної нервової системи, системи кровообігу, органів сечостатевої системи, при лікуванні опіків, запальних процесів, шкіри, в гінекології та ін .; ропа в поєднанні з сонячними ваннами дуже ефективна при лікуваннях шкірних захворювань. Також ропа Куяльницького лиману застосовується для приготування сірководневих і радонових ванн.

Мінеральні води рекомендуються для внутрішнього застосування при хронічних гастритах, колітах, ентероколітах, захворюваннях печінки і жовчних шляхів, гепатитів, хронічного панкреатиту, хвороб обміну речовин, хронічних захворювань нирок, а також використовуються для приготування вуглекислотних і хвойних ванн. Дебет свердловин мінеральних вод становить 1385 куб. м / добу.

Рекреаційна цінність регіону збільшується завдяки сприятливим кліматичним і ландшафтних умовам - унікальному поєднанню морського і степового повітря, наявності морських і лиманних пляжів, багатого біорізноманіття флори і фауни.

Сьогодні географія процесів опустелювання і засолення грунтів неухильно розширюється. В Україні, де є значна кількість солоних озер і лиманів, подібні процеси набули вже глобальний характер, що викликає обґрунтовані побоювання і тривогу в наукових колах, оскільки наслідком цих процесів є зниження біологічної продуктивності ґрунтів, що в підсумку може призвести до втрати величезних територій і зниження обсягів сільськогосподарської продукції.

Про стрімкі темпи процесів опустелювання і деградації природних ресурсів, що відбуваються в останнє десятиліття, свідчать отримані нами результати багаторічних комплексних досліджень екосистеми Куяльницького лиману.

В період 2003-2013 рр. рівень лиману знизився, площа дзеркала води скоротилася з 52 до 29 кв. км, обсяг водної маси - з 68 до 15 млн. куб. м. У результаті спостерігається катастрофічне всихання лиману, осолоненя води (з 49 до 360 ‰), зміна і скорочення видової різноманітності альгофлори лиману (з 100 до 5-2 видів водоростей), зниження біологічної продуктивності лиману, зміна структури фітоценозів прибережної смуги, опустелювання і засолення ділянок території прибережної зони лиману площею ~ 30 кв. км, зміна біологічної активності донних відкладень і ґрунтів, що в кінцевому підсумку веде до виснаження і втрати якості цінних природних ресурсів та рекреаційної ємності території регіону Куяльницького лиману, що охоплює акваторію та узбережжя лиману, пониззя Хаджибейсько-Куяльніцького пересипу, що пов'язує лиман з Чорним морем і територію міжлимання загальною площею ~ 260 кв. км.

Пересихання і як наслідок опустелювання території акваторії лиману загрожує не тільки втратою рекреаційного ресурсу, але і частими пило-сольовими бурями, що несуть небезпеку родючим полях і жителям навколишніх населених пунктів.